ЕКОБІОТЕХНОЛОГІЯ (грец. oikos — дім, середовище + bios — життя + techne — мистецтво, майстерність + logos — слово, учення) — напрямок науки та прикладної біотехнології (див. Біотехнологія), який вирішує завдання охорони навколишнього середовища за допомогою біотехнологічних методів. Поштовхом до виділення Е. в окрему галузь послужили, по-перше, масивний антропогенний вплив на всі природні середовища та їх компоненти на сучасному етапі, по-друге, стрімкий розвиток біотехнологій. На цей час розроблені, використовуються та інтенсивно впроваджуються у практику біотехнологічні методи очищення промислових та комунальних стічних вод, переробки відходів промислових підприємств (хімічних, радіоактивних, будматеріалів, скла, гуми, пластмас та ін.), транспорту, сільського господарства, побутових відходів, біологічних агентів тощо. Особливий інтерес для Е. становлять органічні речовини як сировина для отримання різних продуктів мікробіологічного синтезу.
Для біотехнологічної переробки та знешкодження відходів застосовують здатність мікроорганізмів використовувати неорганічні сполуки як джерело енергії, руйнувати різні органічні сполуки, споживати ксенобіотики або трансформувати їх у сполуки, доступні для інших представників біоти. Серед методів Е. найбільш поширені біодеструкція (напр. для переводу радіонуклідів або важких металів в розчинну форму), біовилужування (для видалення важких металів), біомодифікація, біорекультивація, біологічне очищення в аеротенках, біотенках, на біофільтрах, в анаеробних реакторах тощо.
У фармацевтичній галузі способи Е. використовуються у виробництві біотехнологічних ЛП для переробки, знешкодження й утилізації твердих та рідких відходів.
Кузнецов А.Е., Градова Н.Б. Научные основы экобиотехнологии. — М., 2006.